wystawy
Andrij Bojarov / Андрій Бояров: Koło i kula / Коло і куля
Otwarcie: 13.04.2022
Wystawa: 14.04.-23.04.2022
Szczególna nadrealność rzeczy widzianych we śnie bierze się prawdopodobnie z zapadłych głęboko wspomnień
W.G. Sebald “Pierścienie Saturna”
Świat staje się tak gęsty, że zaczynamy się nim dusić. Odzywają się echa lęków naszych poprzednich pokoleń, a my przeglądamy się w nich i odkrywamy, że to nasze własne. W każdej sekundzie pojawiają się nowe obrazy, budzące grozę. Obrazy płyną w naszą stronę i stają się realne. W nieoczekiwany sposób zaczynają też pulsować i drgać obrazy wcześniejsze, fotografie istniejące już w czasie poprzednim. Nieprzezroczyste medium i jego przejawy: fotografie. Ich znaczenia, dawne i te nowe, które musiały być przecież tam już wcześniej, ale były schowane za wieloma warstwami, przykryte, przysypane. Teraz kurtyny unoszą się powoli, a my widzimy to, czego nie widzieliśmy wcześniej. Znalezione zdjęcia, przefotografowane wycinki, kadrowane fragmenty kawałków, które zaczęły drżeć w nowym rytmie, układając się ponownie w nową historię. To idealne przytulne mieszkanie za chwilę - myślę - może przestać istnieć. Boję się, że dziecko sprzed stu lat, na zawsze pozostanie dzieckiem. Pies szczerzy zęby z przerażenia. Nieprzezroczyste medium i jego przejawy: fotografie. Ich znaczenia, dawne i te przyszłe. Jednak rytm zmieni się. Kurtyny zafalują, ułożą się na nowo. Sfotografowane kawałki świata ułożą się znów, zgodnie z nim.
Andrij Bojarov jest artystą wizualnym, niezależnym kuratorem i badaczem. Z wykształcenia architekt, od lat 90. aktywny jako artysta w dziedzinie fotografii konceptualnej i video-artu, uczestnik wystaw zbiorowych i indywidualnych w Estonii, Ukrainie, Polsce, Holandii, Niemczech. Od początku obecnego stulecia pracuje jako niezależny kurator, prezentując m.in. wystawy polskich fotografów w Ukrainie: Krzysztofa Wojciechowskiego, Tadeusza Rolke, Chrisa Niedenthala, Wojciecha Prażmowskiego, Jacka Dziaczkowskiego. Po 2010 roku skupił się na badaniu zapomnianych historii sztuki awangardowej w kontekście środkowoeuropejskim, rozszerzając i łącząc pracę artystyczną i kuratorską z praktykami badawczymi. Efektem były wystawy w Polsce: Znani–Nieznani w Centrum Zamenhofa w Białymstoku (Interphoto Festival, 2017); Montaże. Debora Vogel i nowa legenda miasta w Muzeum Sztuki w Łodzi; Eksperyment! Fotografia początku XX wiekuweLwowieoraz jejpolscyiukraińscy kontynuatorzyXXiXXI wieku, Imaginarium/Forum Fotografii, Łódź.
Особливий сюрреалізм речей які бачимо уві сні
береться напевно з глибоко врізаних спогадів
W.G. Sebald, Кільця
СатурнаСвіт стає настільки густим, що ми починаємо ним дуситися. Звучить відлуння страхів попередніх поколінь, а ми, зазираючи до них, відкриваємо, що вони є й нашими власними. Кожної миті з’вляються нові образи, що жахають. Образи пливуть у наш бік і стають реальністю. Неочікувано починають пульсувати та чіпляти образи давніші, фотографії, що існували у попередньому часі. Неясне медіум та його прояви: фотографії. Їхні значення, давнішні як і нові, що наче мали бути там раніше, але були приховані за багатьма верствами, прикриті, присипані. Тепер завіси поволі підносяться, а ми бачимо те, чого раніше не бачили. Знайдені знимки, перефотографовані вирізки, кадровані фрагменти частин, які почали вібрувати в новому ритмі, складаючись у нову історію. Ось це ідеальне притульне помешкання за мить, здається, перестане існувати. Лячно, що дитина на столітній світлині залишиться дитиною назавжди. Пес скалиться з остраху. Неясне медіум та його прояви: фотографії. Їхні значення, давні та майбутні. Однак ритм зміниться. Завіси розвіються і на ново складуться. Відзняті частинки світу складуться знову, з ним у згоді.
Андрій Бояров: Візуальний митець, незалежний куратор, дослідник львівського й українського модернізму та авангарду. Архітектор за освітою. У полі мистецтва його діяльність найчастіше описується як концептуальна фотографія та медіамистецтво. Учасник багатьох індивідуальних та групових виставок у Таллінні, Львові, Варшаві, Познані, Лодзі, Києві, Амстердамі, Берліні та інших осередках. Організатор, куратор та cпівкуратор виставок Монтажі. Дебора Фогель і нова легенда міста (Музей Штукі, Лодзь, 2017–2018) – отримала вищу музейну нагороду “Sybilla”; Knowns – Unknowns (Центр Заменхофа, Білосток, 2017) – про сучасну львівську фотографію та медіамистецтво; Експеримент! Майстри львівської фотографії поч. ХХ ст. та їхні послідовники в Україні та Польщі у ХХ–ХХІ ст. (Лодзь, 2018); програми Культура (без) пробілів – Дні авангарду у Львові, присвяченої річниці візиту Томмазо Філіппо Марінетті (у співпраці з Центром міської історії Центрально-Східної Європи, 2018); індивідуальних виставок Кшиштофа Войцеховського, Войцеха Пражмовського, Тадеуша Рольке, Яцека Дзячковського та інших.
Wystawa: 14.04.-23.04.2022
Szczególna nadrealność rzeczy widzianych we śnie bierze się prawdopodobnie z zapadłych głęboko wspomnień
W.G. Sebald “Pierścienie Saturna”
Świat staje się tak gęsty, że zaczynamy się nim dusić. Odzywają się echa lęków naszych poprzednich pokoleń, a my przeglądamy się w nich i odkrywamy, że to nasze własne. W każdej sekundzie pojawiają się nowe obrazy, budzące grozę. Obrazy płyną w naszą stronę i stają się realne. W nieoczekiwany sposób zaczynają też pulsować i drgać obrazy wcześniejsze, fotografie istniejące już w czasie poprzednim. Nieprzezroczyste medium i jego przejawy: fotografie. Ich znaczenia, dawne i te nowe, które musiały być przecież tam już wcześniej, ale były schowane za wieloma warstwami, przykryte, przysypane. Teraz kurtyny unoszą się powoli, a my widzimy to, czego nie widzieliśmy wcześniej. Znalezione zdjęcia, przefotografowane wycinki, kadrowane fragmenty kawałków, które zaczęły drżeć w nowym rytmie, układając się ponownie w nową historię. To idealne przytulne mieszkanie za chwilę - myślę - może przestać istnieć. Boję się, że dziecko sprzed stu lat, na zawsze pozostanie dzieckiem. Pies szczerzy zęby z przerażenia. Nieprzezroczyste medium i jego przejawy: fotografie. Ich znaczenia, dawne i te przyszłe. Jednak rytm zmieni się. Kurtyny zafalują, ułożą się na nowo. Sfotografowane kawałki świata ułożą się znów, zgodnie z nim.
Andrij Bojarov jest artystą wizualnym, niezależnym kuratorem i badaczem. Z wykształcenia architekt, od lat 90. aktywny jako artysta w dziedzinie fotografii konceptualnej i video-artu, uczestnik wystaw zbiorowych i indywidualnych w Estonii, Ukrainie, Polsce, Holandii, Niemczech. Od początku obecnego stulecia pracuje jako niezależny kurator, prezentując m.in. wystawy polskich fotografów w Ukrainie: Krzysztofa Wojciechowskiego, Tadeusza Rolke, Chrisa Niedenthala, Wojciecha Prażmowskiego, Jacka Dziaczkowskiego. Po 2010 roku skupił się na badaniu zapomnianych historii sztuki awangardowej w kontekście środkowoeuropejskim, rozszerzając i łącząc pracę artystyczną i kuratorską z praktykami badawczymi. Efektem były wystawy w Polsce: Znani–Nieznani w Centrum Zamenhofa w Białymstoku (Interphoto Festival, 2017); Montaże. Debora Vogel i nowa legenda miasta w Muzeum Sztuki w Łodzi; Eksperyment! Fotografia początku XX wiekuweLwowieoraz jejpolscyiukraińscy kontynuatorzyXXiXXI wieku, Imaginarium/Forum Fotografii, Łódź.
Особливий сюрреалізм речей які бачимо уві сні
береться напевно з глибоко врізаних спогадів
W.G. Sebald, Кільця
СатурнаСвіт стає настільки густим, що ми починаємо ним дуситися. Звучить відлуння страхів попередніх поколінь, а ми, зазираючи до них, відкриваємо, що вони є й нашими власними. Кожної миті з’вляються нові образи, що жахають. Образи пливуть у наш бік і стають реальністю. Неочікувано починають пульсувати та чіпляти образи давніші, фотографії, що існували у попередньому часі. Неясне медіум та його прояви: фотографії. Їхні значення, давнішні як і нові, що наче мали бути там раніше, але були приховані за багатьма верствами, прикриті, присипані. Тепер завіси поволі підносяться, а ми бачимо те, чого раніше не бачили. Знайдені знимки, перефотографовані вирізки, кадровані фрагменти частин, які почали вібрувати в новому ритмі, складаючись у нову історію. Ось це ідеальне притульне помешкання за мить, здається, перестане існувати. Лячно, що дитина на столітній світлині залишиться дитиною назавжди. Пес скалиться з остраху. Неясне медіум та його прояви: фотографії. Їхні значення, давні та майбутні. Однак ритм зміниться. Завіси розвіються і на ново складуться. Відзняті частинки світу складуться знову, з ним у згоді.
Андрій Бояров: Візуальний митець, незалежний куратор, дослідник львівського й українського модернізму та авангарду. Архітектор за освітою. У полі мистецтва його діяльність найчастіше описується як концептуальна фотографія та медіамистецтво. Учасник багатьох індивідуальних та групових виставок у Таллінні, Львові, Варшаві, Познані, Лодзі, Києві, Амстердамі, Берліні та інших осередках. Організатор, куратор та cпівкуратор виставок Монтажі. Дебора Фогель і нова легенда міста (Музей Штукі, Лодзь, 2017–2018) – отримала вищу музейну нагороду “Sybilla”; Knowns – Unknowns (Центр Заменхофа, Білосток, 2017) – про сучасну львівську фотографію та медіамистецтво; Експеримент! Майстри львівської фотографії поч. ХХ ст. та їхні послідовники в Україні та Польщі у ХХ–ХХІ ст. (Лодзь, 2018); програми Культура (без) пробілів – Дні авангарду у Львові, присвяченої річниці візиту Томмазо Філіппо Марінетті (у співпраці з Центром міської історії Центрально-Східної Європи, 2018); індивідуальних виставок Кшиштофа Войцеховського, Войцеха Пражмовського, Тадеуша Рольке, Яцека Дзячковського та інших.
